Відомий підприємець Михайло Паньків став кандидатом у депутати Вінницької обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана». Але ким він є насправді? Чим займається і як допомагає вінничанам? Чому вирішив йти в політику і яким, на його думку, має бути хороший депутат? Про це та багато іншого ми і попросили його розповісти.
22 березня у Вінниці поховали подружжя Гродецьких, які нещодавно відсвяткували діамантове весілля, - разом прожили 60 років. Чоловік і дружина померли в один день. Запровадження карантину через загрозу поширення коронавірусу внесло корективи у звичайне життя вінничан. Обмежувальні заходи торкнулися і роботи ритуальних служб. Звичайно, вони не припинили своє функціонування, однак змінили організацію прощальних церемоній.
Присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сфери послуг України" за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю. Указ Президента України від 21 січня 2017 року №10.
Приватний підприємець, директор Вінницького обласного центру ритуальних товарів та послуг ТОВ Ритуальна агенція "Реквієм".
Ритуальный агент выполняет несколько функций, основной из которых является помощь в организации похорон. Кроме того, ритуальный агент выступает как специалист-консультант по любым вопросам погребения.
Так как оказание помощи и навязывание услуг —две вещи, плохо сочетающиеся друг с другом, ритуальный агент, который действительно может помочь в организации похорон, приезжает к заказчику только по непосредственному приглашению последнего. Необходимо всегда иметь в виду, что навязывание ритуальных услуг, исходящее от незваных агентов либо от сотрудников «скорой», полиции или морга, происходит из личной заинтересованности в надежде получить максимальную прибыль. О законности и этике в этом случае говорить не приходится.
По закінченню сезону президент гандбольного клубу ВДПУ (ВІННИЦЯ) - Михайло Іванович Паньків дав ексклюзивне інтерв'ю тижневику "Вболівальник".
Я виріс в селі Головецьке, що на Львівщині. Мальовниче село розташоване в центрі карпат, під горою Маківка, на вершині якої проходила лінія фронту першої світової війни. Там полягло чимало січових стрільців.
Закінчив місцеву ЗОШ. Пощастило, адже школа біла 10-річна. На високому рівні проводилась робота з патриотичного виховання молоді. Гірська місцевість кувала характер і волю, виховувала юне покоління на бойових традиціях наших дідів і прадідів.
Смерть близької людини.... Для родичів померлих - це найбільший стрес у їхньому житті, адже нестає люблячої матері, батька, сина, дочки, чоловіка, дружини.... Життя розділяється на 2 половини: до та після трагедії. Ти усвідомлюєш, що більше ніколи не почуєш рідний голос, не візьмеш за теплу руку, не буде обійм та поцілунків.
«На похорони» мають старші люди. Вони збирають на «чорний день». І не витрачають. Хіба що молодим можуть позичити. На життя… Бо на своєму заощаджують…
«На похорони» - не завжди для того, аби легше було тим, хто залишиться. А щоб самому лежати «не гірше за сусіда»… Хтось смерть чекає, хтось молиться… А хтось мріє про гарне прощання із собою, і ходить на свою могилу на П’ятничанах. Уже з підписаним пам’ятником і портретом – без дати смерті. На своєму місці квіти поливає... Така собі земна турбота про майбутнє душі. Ще тільки не говорить про себе у минулому часі…